Ольга Кобилянська

Любов – то широке море, що має свій приплив
і відплив, свої вири і підводне каміння, свої розбурхані хвилі і свою рівну та чисту поверхню".
                                                                    Ольга Кобилянська

Українська письменниця, учасниця феміністичного руху на Буковині.

Народилась 27 листопада 1863року в буковинському місті Ґура-Гумора, Австро-Угорська імперія (сучасна Румунія).

Яскрава, прогресивна, сильна і жіночна Ольга Кобилянська займалася самоосвітою і дуже любила читати.

Ольга Кобилянська багато років приятелювала з Лесею Українкою, але бачилися вони лише тричі за життя.

Німецька мова і культура відіграли позитивну роль у творчому житті Кобилянської.

Кобилянська почала писати рідною мовою під впливом свого оточення: письменниці й діячки жіночого руху Наталії Кобринської, першої української жінки-лікаря в Австро-Угорщині Софії Окуневської, художниці Августи Кохановської. Проте найбільшим поштовхом до цього стало знайомство з Євгеном Озаркевичем, братом Наталі Кобринської. Юна Ольга закохалась в нього з першого погляду.

Кобилянська добре малювала, грала на різних музичних інструментах (навчилася грати на слух), була хорошою вершницею.

Письменниця мала прийомну доньку Олену Панчук, яка насправді була їй племінницею, позашлюбною донькою брата Олександра.

Кобилянська та емансипація

Її називають першої українською феміністкою. Саме вона першою створила інший образ української жінки – не пригнобленої чоловіком та тяжким побутом селянки, а освіченої, ерудованої жінки, що прагне вирватися з міщанського оточення. Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху».

Кохання Ольги

Найбільшим коханням Ольги був Осип Маковей, редактор газети «Буковина». Деякий час вони навіть жили разом. Але він одружився на іншій та покинув Чернівці. А Кобилянська так і не вийшла заміж. Після їх розриву Ольга спалила все листування.

Гілочка едельвейсу

Один з експонатів літературно-меморіального музею Кобилянської – засушена гілочка едельвейсів. Ці квіти вона сама знайшла в юності на горі Рарив, і зберігала все життя. За легендою, дівчина, що знайде едельвейси, матиме щасливе кохання. Проте Ользі так і не пощастило в особистому житті.

Оберемок цитат Ольги Кобилянської від Snowdrop про:

кохання

Що чоловік без жіночих рук? Глина.

Любов – то широке море, що має свій приплив і відплив, свої вири і підводне каміння, свої розбурхані хвилі і свою рівну та чисту поверхню.

…а коли я закохувалася у когось, він виявлявся боягузом, а мені таких не треба…

ідеал

Бути передусiм собi цiллю, а опiсля стати або для одного чимсь величним на всi часи, або вiддатися працi для всiх. Боротись за щось найвище, сягаюче далеко поза буденне щастя... Такий мiй iдеал. Свобiдний чоловiк iз розумом – це мiй iдеал.

швидкоплинність життя

Вона ще перед кількома хвилями була пуп'янком, а тепер, немов від одного сильного віддиху раннього повітря, розцвілася і виглядала так, якби сама з себе стала пишною, коли тим часом вона все ще була пуп'янком. Вона була повна поетичного чуття - рожа, до котрої усміхається полудень зі своїми різнобарвними метеликами...

("Рожі", зі збірки "Про Любов" Школа пані Фреймут)