Леся Українка

«Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами…»
 
Леся Українка
                             
                                                                                         

Одна з найзнаменитіших українських письменниць, поетеса, перекладачка, драматургиня (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка). Народилась  25 лютого 1871 року у місті Звягель, а нині Новоград-Волинський.

Леся Українка вільно розмовляла багатьма європейськими мовами, хоч і не вчилась в школі. Змалку її переслідували важкі хвороби, одна з них - туберкульоз кісток, через яку вона терпіла нестерпні болі.

Неймовірно, але існує астероїд, названий на честь поетеси. Його повна назва: 2616 Леся, відкритий 28 серпня 1970 року.

Леся і музика

З раннього віку Леся захоплювалася мистецтвом, мала неабиякий хист до гри на фортепіано. На жаль, хвороба прикувала її ще дівчинкою до ліжка, тож відомої піаністки з неї не вийшло. Та якби не хвороба, невідомо, чи не стала б Леся геніальним композитором.

Леся і кохання

Леся Українка була закохана у Сергія Мержинського, якому присвячені її «Листи, що пахнуть зів’ялими трояндами», але він відповідав їй дружніми почуттями. Біля смертельно хворого Сергія за одну ніч вона написала драматичну поему «Одержима».

За 6 років до смерті Леся Українка одружилася. Климент Квітка, чоловік Лесі, був молодшим від неї на 9 років.

Леся і творчість

У 9 років вона написала свій перший вірш «Надія». За переказами, дівчинка написала його під старим ясеном біля в’їзної вежі замку Любарта у Луцьку, який нині іменують Лесиним.

Леся Українка  розширила традиційні жанри української літератури. Її твори перекладені багатьма мовами світу.

Хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Найвідомішим твором Лесі є драма-феєрія «Лісова пісня», де вона дала життя безсмертній мавці: «Ні! Я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає…»

Оберемок цитат Лесі Українки від Snowdrop про:

 

кохання

♦ Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить. Де жар, вона кипить, а зустріне холод – і стане льодом.

творчість

♦ Поетична мова – це найприродніша мова.

світогляд

♦ Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

♦ Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій, хоч ніхто не знає, чого, власне, сподівається він і чи справдяться його надії… Тая радість перелітає з одного обличчя на друге, мигтить, мов зірниця, в очах, бринить чарочками, лунає в дзвінкому дитячому сміхові. І гомін, і сміх; але не той-то буйний, непевний гомін, коли люди гомонять і сміються надто голосно, щоб заглушити своє горе й сльози, - ні, се гомін спокійний, хоч і веселий. Як любо, урочисто-спокійно лунає те спільне: «Святий вечір!.. Будьмо здорові з Святим вечором!»

"Святий вечір" зі збірки "Про Любов" Школа пані Фреймут)